Після початку повномасштабної війни світові лідери фактично розділилися на кілька політичних таборів: активні союзники України, нейтральні гравці та держави, які прямо або приховано підтримують Росію. Ми проаналізували вік, освіту, політичну риторику та геополітичні позиції понад десяти впливових політиків світу, щоб зрозуміти: чи існує зв’язок між їхнім бекграундом і ставленням до України.

Освіта: юристи найчастіше підтримують Україну

Однією з найпомітніших тенденцій стало те, що більшість проукраїнських лідерів мають юридичну або гуманітарну освіту. Еммануель Макрон, Олаф Шольц, Педро Санчес, Кір Стармер та Антоніу Кошта вивчали право або державне управління. Саме ці політики найчастіше говорять про міжнародне право, суверенітет держав та неприпустимість порушення кордонів.

Їхня риторика зазвичай базується не лише на безпекових аргументах, а й на принципах міжнародного порядку. Саме тому країни ЄС стали ядром санкційної коаліції та головними фінансовими донорами України.

Водночас серед політиків із більш прагматичною економічною або технократичною освітою частіше трапляється обережна чи нейтральна позиція. Наприклад, Нарендра Моді та Реджеп Ердоган намагаються балансувати між Заходом і Росією, зберігаючи власні економічні інтереси.

Вік і геополітика: молодші — більш різкі

Цікаво, що наймолодші політики у вибірці виявилися одними з найактивніших прихильників України. Габріель Борич, Ріші Сунак та Джорджа Мелоні відкрито підтримували Україну, виступали за постачання зброї та посилення тиску на Кремль.

Натомість частина старших політиків — Луїс Лула да Сілва, Сі Цзіньпін чи Масуд Пезешкіан — демонструють або нейтралітет, або проросійську риторику. Для багатьох із них характерне мислення у категоріях багатополярного світу, де Росія розглядається як противага Заходу.

Втім, ця закономірність не абсолютна. Наприклад, Марк Рютте чи Кірсті Кальюлайд також належать до старшої вікової групи, але залишаються серед найпослідовніших союзників України.

Регіональний фактор

Найбільш стабільна підтримка України простежується серед країн ЄС, НАТО та держав Східної Європи. Лідери цих країн сприймають російську агресію як безпосередню загрозу безпеці континенту.

Натомість політики з країн БРІКС або Глобального Півдня частіше займають нейтральну позицію. Для них війна в Україні нерідко є частиною глобального протистояння між США та Росією, а не питанням захисту міжнародного права.

Що показує аналіз?

Попри різні політичні погляди, можна помітити кілька тенденцій: гуманітарна та юридична освіта частіше корелює з підтримкою України, молодші політики схильні до більш різких і публічних заяв, а регіональна належність держави залишається одним із найсильніших факторів зовнішньої політики.

Однак головний висновок полягає в іншому: ставлення до України сьогодні стало своєрідним маркером того, як саме світові лідери бачать майбутній світовий порядок — як систему міжнародних правил чи як простір політики сили.